Тема. На Україну линуть журавлі. Творчість представників діас¬пори.
Мета: поглибити знання учнів про поняття діаспора; ознайоми¬ти з представниками діаспори та їх творами; формувати ро¬зуміння учнями творів української діаспори; сприяти вироб¬ленню в учнів навичок виразного читання, ідейно-художньо¬го аналізу поезій, вміння складати привітання; розвивати культуру усного і писемного мовлення; виховувати сильну і творчу особистість, любов до батьківщини.
Тип уроку: формування і засвоєння вмінь і навичок.
Обладнання: портрети поетів діаспори; виставка книг; презентація; аудіозаписи.
Може, мені на чужині
Жити легше буде,
Як іноді в Україні
Згадувати будуть.
Т. Г. Шевченко
Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати на можна тільки Батьківщину.
В. Симоненко
Ми є. Були. І будем Ми!
Й Вітчизна наша з нами!
Іван Багряний.
Як в нації вождя нема,
Тоді вожді її - поети.
Євген Маланюк.
Хід уроку
І. Повідомлення теми й мети уроку
Зверніть увагу, що сьогоднішній урок має досить за¬гадкову тему: «На Україну линуть журавлі...» Сьогодні тут звучатиме українська поезія, написана за межами України. Це поезія нашої діаспори. А вони — поети нинішнього дня. Яку мету я ставлю перед собою і вами? Нескладну. Ми по¬винні осягнути думкою і серцем глибину слова, що прийшло до нас з інших країв, зрозуміти його, хоч воно інколи й важке для сприйняття. Повірити йому. А те, що най¬більше припаде до душі, взяти з собою в життя. Для цього потрібно буде виразно читати поезії, робити ідей¬но-художній аналіз їх
Епіграфом до теми я беру слова великого поета — Т. Г. Шевченка, який майже все своє життя провів на чужині, але завжди жив і марив рідною землею (звер¬нення до епіграфа). І як відгомін через століття — мудра порада іншого співця, теж величного у своєму слові — істині (звернення до епіграфа В. Симоненка; тему уро¬ку та епіграфи учні записують у зошити).
II. Сприйняття й узагальнення навчального матеріалу
1. Слово вчителя.
Дозволю собі ще раз нагадати вам про Б. Лепкого і його поезію «Видиш, брате мій», в якій пронизливе курликання журавлів зливалося з болючим лементом на вокзалі галицьких і буковинських емігрантів, що покидали країну назавжди.
Відлітали у вирій журавлі. Відлітали, щоб більше не повернутись. Безмірна туга і печаль розносилися по світу від того журавлиного плачу. І ось уже понад сто¬ліття цьому, здається, безкінечному вічному пташино¬му лету, а серце зранено щемить, тужить; скочується пекуча сльоза скорботи у роз'ятрене тіло матері Украї¬ни. Для неї однаково дорогі її діти, де б не жили. Як осягнути її, нашу і їхню тугу? Одиниці виміру такої немає...
Хто ж ті журавлі, що не дочекалися весни на Батьків¬щині і у вирію так довго? Це — наша родина українсь¬ка, розкидана по америках, бразиліях, нових зеландіях, бельгіях, канадах. А єдина для всіх наша праматір — Україна, а ми всі — її діти. Різні, як у кожній родині. Близькі й далекі.
(Звучить пісня «Чуєш, брате мій»)
— Що означає слово «батьківщина» для кожного з вас?
(Учні висловлюють свої думки)
Отже, батьківщина — це рідна земля, місто, рідні люди... А якщо людина вимушена через якусь причи¬ну, що не залежить від неї, покинути рідну землю? Чи згадує вона там, за кордоном, свою батьківщину, чи сумує за рідною землею? Так, вона прагне зустріти там таких людей, як вона сама. їй легше стає від поділеної думки. І люди починають об'єднуватись у певні групи. А особливо поети, для яких таке об'єднання є найваж¬ливішим. Так з'явилося поняття діаспора.
2. Презентація
Учитель з'ясовує значення нових понять:
- діаспора – (з гр. - розсіяння) по різних країнах народів, вигнаних за межі
Батьківщини завойовниками;
- міграція - переселення народів у межах однієї країни або з однієї
країни в іншу;
- імміграція - в'їзд чужоземців до будь-якої країни на постійне
проживання;
- еміграція - переселення зі своєї країни в іншу на постійне місце
проживання, зумовлене соціально-економічними, політичними або
релігійними причинами.
Які ж причини еміграції українців за межі рідної землі?
Протягом XX століття мільйони українців залишили свої домівки в пошуку кращого життя на чужині.
Що ж примусило їх в різні часи залишити рідну землю?
Головні причини - соціально-економічні та політичні.
Історія знає три етапи еміграції за кордон. Хто ж обґрунтує першу хвилю
еміграції?
Українці, що емігрували перед першою світовою війною до Нового Світу,
намагалися поліпшити своє матеріальне становище. Більшість прямували до США, де влаштовувались робітниками на шахтах і фабриках, розташованих у великих містах або поблизу них.
Ці іммігранти переважно молоді парубки, спочатку планували заробити гроші і повернутися додому. Але з часом життя США здавалося більш привабливим і вони залишилися. А з приїздом жінок - українців, почалися формуватись сім'ї. Так зростала українська громада у великих містах.
Іншу групу складали ті переселенці, що покидали домівку, сподіваючись зайнятись сільським господарством в чужих краях, де земля була доступною і дешевою. Вони виїжджали цілими сім'ями, розташовувалися в малозаселених районах Канади, Бразиліїі і США.
Особливо трагічно, виразно, коротко змалював цей період еміграції українців за кордон Василь Стефаник, зокрема, новела «Камінний хрест». Доля родини Івана Дідуха.
Друга хвиля еміграції - це еміграція за кордон в міжвоєнний період. Ця еміграція була значно меншою, виїжджали в основному до США і Канади. Найяскравішою рисою міжвоєнного періоду була поява нового типу українські переселенці - політичного. Люди ставали вигнанцями через свої політичні переконання.
Це були офіцери, представники української інтелігенції, прихильники вільної незалежної України.
Третя хвиля: друга світова війна і «переміщені особи». Хто з учнів познайомить нас із цим історичним процесом?
Після закінчення другої світової війни на території Німеччини та Австрії перебувало понад 16 млн. іноземців - в'язнів, робітників, біженців. З них 2,3 млн. – українців - в'язнів, молодь, силою вивезена до Німеччини. Після припинення воєнних дій до Німеччини з СРСР були направлені репатраційні групи, котрі повинні були переконати радянських громадян повернутися додому. Частина мешканців СРСР повернулась, але багато залишилось. Цю категорії людей назвали «переміщені особи». Протягом 1945 - 1947 років було здійснено переміщення осіб на місця постійного проживання до США, Канади, Австралії, Бельгії, Латинської Америки.
Першим українським емігрантом, який переселився в США у 1865 році був Андрій Гончаренко - чернець Києво-Печерської лаври. За межами України нині проживає 2,5 млн. українців, з них 75% у Північній та Південній Америці, решта в країнах Європи, Азії, Африки. Багато українців проживає на теренах колишнього Радянського Союзу.
Тепер ми знаємо, чому «нашого цвіту по всьому світу».
Не знайдемо жодної країни в світі, яка б поза своїм материком мала так багато визначних представників літератури, як Україна. Письменники Радянської України в умовах тоталітарної системи, де панував преславутий принцип « соціалістичного реалізму» не могли повністю реалізувати свій талант, знання: їх знищували або фізично /як - от: Плужника, Фальківського, Косинку, Підмогильного, Драй - Хмару ,Филиповича, Зерова, Стуса/ або /Рильського, Тичину, Сосюру, Малишка, Бажана/. Українці в діаспорі не тільки зберегли мову, традиції, звичаї, мистецтво, айвособі найталановитіших своїх представників розвинули українську літературу, культуру, науку. Ми звикли до літературного краєзнавства. Але сьогодні я вам пропоную літературу не певного краю /регіону/, а українську літературу в світі.
3. Повідомлення учнів про літературні угрупо¬вання XX століття за кордоном, розказують про письменників-емігрантів, зачитують уривки з їх творів, демонструють творчі роботи.
1) «Празька школа». Основу її складали вчорашні учасники визвольних, нещасливих для України, зма¬гань 1917-1921 рр., інтерновані в табори, зокрема на землях Польщі: Ю. Дараган, Є. Маланюк, О. Ольжич, Л. Мосендз, О. Теліга, Н. Левицькі-Холодна, О. Ляту-ринська та інші.
2) МУР (Мистецький українських рух) сформувався 1945 року на західнонімецьких землях. До складу
ввійшли:
— вчорашні «пражани»: У. Самчук, Є. Маланюк, Ю. Клен, О. Лятуринська;
— поети Західної України: Б. Кравців, С. Гординський, Ю. Косач.
— наддніпрянці, котрі здебільшого перебували у табо¬рах «насильно переміщених осіб»: Юрій Шерех (Шевельов), І. Багряний, Л. Полтава, Т. Осьмачка, В. Барка.
3) «Слово» засновано 24 червня 1954 року в США за ініціативою І. Костецького, В. Барки, С. Гординського, Докії Гуменної, Галини Журби, Г. Костюка (очо¬лив).
Учитель пропонує зачитати записи, зроблені під час повідомлень.
Наче перегукується з нами і представник «празької школи» поетів, відомий поет Євген Маланюк. Як не добре живеться у чужих краях, але по-справжньому щасливою людина може бути лише на своїй Батьків¬щині.
4. Аналіз вірша Євгена Маланюка «Під чужим небом»
— Уважно прослухати вірш, записати нотатки у зо¬шит. Проаналізувати вірш (текст вірша на кожному столі).
Під чужим небом
Не треба ні празьких бруків,
Ні Праги вулиць прастарих:
Все сняться матернії руки,
Стара солома рідних стріх.
Все сниться весна і вітер,
Веселий вітер світлих літ.
А тут — молюсь, убогий митар,
Шукаю твій вогненний слід...
Ні, не знайти. Ніхто не знає,
Ніхто не чув твоїх планів.
Біля всесвітнього Синаю,
Як завше: золото й мечі.
Кожен день тут приходить пустельний і легкий,
А ти — там, за горами й ярами гориш.
Не поможуть ні подорожі далекі,
Ні чужі далечінь, ні весна, ні Париж.
Заспокоїти серце? Та чим же? Та як же?
Научи мене кров'ю твоїх молитов!
Не поможе ніхто. І не буде інакше.
Із сльозами моїми змішаю питво.
Що мені телефони, версалі, експреси?
Нащо грім Аргентин? Чудеса Ніагар?
Сниться синя Синюха і верби над плесом,
Вольний вітер Херсонщини, вітер-дудар.
Сниться гомін дубів прадідівських та річка,
Біла хата та тепла долоня сестри...
Тільки б рідного поля зворушлива стрічка!
Тільки б сіра солома прабатьківських стріх!
Є Маланюк народився 2 лютого 1897 року у Новоархангельську у родині українських інтелігентів, де збереглася пам'ять про козацьку славу та чумацьку минувшину. Батько брав активну участь у культурно¬му житті краю. «Матері я завдячую дві речі: серце й мистецтво».
Формування інтелекту відбулося в Єлисаветградському реальному училищі, де працювали висококвалі¬фіковані вчителі. 1917 року захищає УНР. Коли було знищено УНР, Є. Маланюк із іншими вояками емігру¬вав за кордон (до Польщі). Так він став емігрантом.
Отже, у прочитаному вірші головна думка — лю¬дина щаслива по-справжньому тільки на своїй батьків¬щині.
Висновок. Розпорошені по всьому світу діти однієї матері — України, мов ті журавлі, розлетілися в сірій мряці по далеких чужинах. І не скрізь вони находять надійний притулок. І не всюди їх зустрічають з роз¬простертими обіймами. І тільки пам'ять про рідну зем¬лю, довірливе друковане слово дають їм розраду і світлу надію на батьківщину.
5. Вислови про діаспору та твори .
Ми віддаємо належне українській діаспорі, її історичним заслугам. Адже в часи лихі, в часи нашестя на нашу куль¬туру, мову, діаспора десь у дальніх далечах створювала українознавчі наукові центри, видавала енциклопедії, рятувала від забуття твори наших письменників та вче¬них, доклала зусиль, щоб зберегти й відкрити світові ду¬ховні скарби нашого народу.
О. Гончар
Для України живем
Гей за морем, за широким
Разом нас судьба звела
Край далекий на чужині
Нам за вітчину дала.
Але ми, козацькі діти,
Славних предків-козаків,
Понад море, над широке
Кличем до своїх братів.
Як прийдеться стати разом,
Ми в Україну підем,
Бо для неї лиш на світі —
Для України живем.
Хоч за морем ми далеко,
В нас живе ще рідний дух.
Горді мрії він леліє,
Над козацький лине луг.
Там престол нам зеленіє,
Встануть нам нові князі.
Ще добудемо ми славу,
Як у бій підемо всі.
Ми українці до скону,
В нас є сила козаків,
Не розлучать нас ні море,
Ні межі чужіх країв.
Сонце всюди нам принесе
Подих нашої землі.
Клич її, ми все почуєм
І за морем, в чужині.
(С. Людкевич)
6. Отже, сформулюйте головну думку вірша С. Людкевича і вислова О. Гончара.
III. Підбиття підсумків уроку
1. Слово вчителя.
Правильно говорить поет: можна все на світі виби¬рати, тільки не вибереш маму і Батьківщину. Ось такі журні сповіді. Напевно, вони зрозумілі і доступні кож¬ному, хто вміє дорожити святим, і саме про таких, як В. Вовк, Є. Маланюк... (а їх тисячі по світах) поет Ро¬ман Купчинський написав своє «Одкровенне серце».
Вірш звучить у супроводі уривка з «Реквієму» Моцарта.
Розігнала доля нас по світу,
Як той вітер листя восени,
Не дала нам ані дня радіти,
Не дала нам сонця, ні весни...
Коротаєм вік свій на чужині
І скриваєм наш сердечний біль.
Повій же, вітре, з України,
Принеси нам запах рідних миль.
Ой ти, доле, нещаслива доле,
Не зупинить цього вітру час,
Зашумить ще українське поле
Пам'я¬таймо про тих, хто зараз далеко від нас, але завжди був і є з нами. У слові, у пісні.
(Звучить закінчення пісні «На Україну повернусь».)
Отже, ми сьогодні з вами згадали тих людей, які вчать нас по-справжньому любити свою землю, свій народ, свою країну.
2. Коментування результатів роботи учнів.
IV. Домашнє завдання
Написати твір-мініатюру «На Україну повернусь»

Предмети: Українська література

Класи: 8 клас